Аматор мовознавства
Випускник "Літосвіти" весни 2017 року, ось уже який рік "письменник-початківець". Колись вів на ЖЖ блог "Наша писемність". Маю сторінку на "Аркуші". Кнопка "підтримки" працює. ;-)
Усім, хто слідкує за українським інформаційним простором, давно зрозуміло, що Ельґато належить до пулу так званих “позитивних блогерів”. Тож я очікував “охранительського” посту від нього.
Українській рейд на Білогородчину в 2023 році подарував нам мемну “Білгородську Народну Республіку”.
Потримав у руках PR-газету Терехова — харківську міську газету “Інфо СІТІ”.
Ось і стався офіційний анонс доповнення для “Відьмака 3” — Songs of the Past / Pieśni przeszłości, — а згодом і оголошення офіційної української назви: “Давня пісня”.
Під час обговорення проекту нової редакції правопису я не раз нарікав на відсутність у новому тексті тези про двоякість літери Ї, а саме про передачу нею йотованого И.
Читаючи у журналі «Всесвіт» “рецензію” Євгена Пащенка на книгу «Леся Українка як представниця українського модерну», я матюкався вголос!
Так склалось, що не читаю, але цікавлюсь автором Джо Аберкромбі. Справа в тому, що в цього письменника-фентезиста є доволі кумедний талант до добору епіграфів та назв для своїх книжок: їх завжди вкрай складно узгодити з наявними українськими перекладами цитованих першоджерел.
Денис Скорбатюк, координатор проекту “Легенди Blizzard” видавництва Molfar, започаткував серію, як на мене, вельми цікавих статей про перекладацьку роботу над франшизою. Тому хочу в праві нашого давнього знайомства трошки прокоментувати ці замітки.
Оскільки в Хтивітирі у мене назбиралась помітна вервечка дописів, думаю, варто перенести мої зауваження у блог. Справа в тому, що минулої осені я повторив експеримент із передплати періодики: цього разу я виписав дві літературні газети й іменитий журнал “Критика”.
