Критика перекладів

Так склалось, що не читаю, але цікавлюсь автором Джо Аберкромбі. Справа в тому, що в цього письменника-фентезиста є доволі кумедний талант до добору епіграфів та назв для своїх книжок: їх завжди вкрай складно узгодити з наявними українськими перекладами цитованих першоджерел.

Слово “завиграшки” доволі незграбно вжито в 7-мі томі “Ательє чаклунських капелюхів” і в 1-му томі “Відьмака-роніна”, а це близькі у часі публікації. Синхронне гортання словника? Кумедно опосередковано спостерігати такі процеси в перекладацькій спільноті.

У якості полеміки з колегою-вікіпедистом, який написав замітку “Шлякбитраф” та переклад Baldur’s Gate 3: погляд ізсередини“.

Українських локалізацій відеоігор доволі мало. Багатьох це засмучує. Мене ж засмучує, що я не бачив жодної без помилок.

Задумався: а чи занадто лінивим буквалізмом є переклад назви китайського бестселлера «Червоний ґаолян»? Адже непідготовлена людина не відразу зрозуміє, що мова йдеться не про якогось комуніста-хунвейбіна, а про літерально червону сільськогосподарську рослину.

З міркувань упізнаваності російськомовним загалом, у назвах стрічок широко калькуються рішення росіян. Часто з ігноруванням граматичної і лексичної відмінності мов. Природно, що через опосередкований переклад найбільше страждає текстуальна гра, яка інколи трапляється в заголовках

В принципі, не дивно, що в українських перекладах інтертекст зазвичай втрачається. Адже оригінали здебільшого посилаються на класичні тексти, досі не перекладені українською мовою. А коли щастить і переклад світової класики існує, то він просто невідомий широкому загалові.

На українській Вікіпедії у черговий раз намагаються виправити помилки українського кінопрокату: стаття про фільм «Доказ смерті» без обговорення була перейменована на «Невбиваний».

Як відомо уважному читачеві, Сапковський не з тих авторів, що вигадують реалії свого світу. Відьмацька сага є компіляцією непересічних енциклопедичних знань корифея східноєвропейського фентезі.