Ти сприймай мене ніби я вітер,
Що легені наповнює на зорі
І легенько так гладить повіки,
Залишаючи лоскіт і трепет на твоєму лиці.
Ти сприймай мене ніби я вітер,
І мій голос лунає десь постійно в тобі,
Так тихо, що зовсім не чуєш літер,
Та ти все правильно зрозумів.
Ти сприймай мене ніби я вітер,
Той, що може зривати голову,
Той, що може здіймати порох,
Той, що може перехопити подих,
Той, що може вести з тобою розмови,
Той, що може підняти спогади,
Той, що може дивитись на тебе як в дзеркало,
Той, що може залишитись за вікном, як смеркне,
Той, що можеш пустити ти в дім,
Той, що може залишитись в нім,
Той, що може у тобі набутись,
А тоді піти й не повернутись.
Ти сприймай мене ніби я вітер.
