Drukarnia.BLOG

v.b | кавалерист(и) | цикл “абразія“

Ехо вибухів,
удари гармат —
лякають моїх отців.
Моє серце — мій каземат,
криків — орочий спів.

Не солдат я,
та воїн.
Потопаю в зибучих пісках.
Не один я —
й ніякої зброї
не вистачить,
щоб стерти нас в прах.

Ми не тіні —
потоплені душі,
розхристані діти зими.
Хрестоликі,
до правди байдужі,
як і ми —
глухі до війни.

Приглуши
корабельні снаряди —
і гвинтівку з набоями скинь.
Ми живемо
тільки заради
вже забутих
розбитих святинь.

♫ Midwife - 2020

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Vitalii Bosyi

Vitalii Bosyi

@citadel_martin

голос останнього вітру.

55Longreads
1.7KViews
5Followers
On Drukarnia since April 21 2025

More from the author

  • v.b | роздоріжжя | цикл "Ґаттака"

    Є дороги, що ведуть у завтра, і є ті, що губляться в зорях. Цей вірш — про наші кроки, сумніви й мовчання на перехрестях життя.

    Topics of this longread:

    Поезія
  • v.b. | Ґаттака | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Topics of this longread:

    Поезія
  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Topics of this longread:

    Поезія

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: