Тут текстовий редактор краще?
Засновник і головний гад телеграм-каналу МУЗОВАНО: https://t.me/my30baho Прийшов сюди писати про музику, як українську, так і зарубіжну. Переважно про важкі стилі, проте не ними єдиними. Інколи може написати про якусь іншу сферу інтересу, якщо йому не буде ліньки. Хронічно боїться, що застане день, де людство не зможе прочитати жодної літери. Живе вночі. Розуміє, що це вже відняло від нього десь років п'ятнадцять.
“Clancy” став для гурту тим особливим викликом, коли вже можна спробувати узагальнити свій шлях і поєднати всі набуті почерки в чомусь єдиному. Тому і виникає логічне питання, а чи є з такими стрибками щось, власне, від “Clancy”?
“Окей, хлопці. Ви не хочете жертвувати важкістю. Не хочу і я. Ви не хочете ліпити з себе казна що, аби лише погляди зосередилися на вас. Розумію. Проте, в умовах сучасного музичного продакшену, заради нових вух, чимось у своїй поточній формулі треба пожертвувати.”
Вперше я послухав цей альбом в порожньому укритті. Незабаром дали відбій, можна було виходити назовні, але зачекай, світе, мені ще два треки лишилося.
Пізня осінь. Поки голос Саші з Дітей інженерів вчергове доносить мені ідею про клятий Спотіфай, замислююся – «чого саме Паліндром?».
Мені щось набридло згадувати дев’яності обов’язково прикольними. Бо хто я такий, щоб претендувати на якусь ностальгію за ними, якщо належу тому часу лише номінально - свої перші п’ять років (де три з них я ще інстинктивно хавав землю).
