Topics of this longread:
ЛітератураApplause from users 1Longread views in the feed, search, and other places 141
Вірш про тривогу, яка не відпускає, охоплюючи кожен момент життя і залишаючи відчуття безнадійності...

Володимир сидів у своїй невеликій квартирі, дивлячись на старе радіо, яке стояло на підвіконні. Йому було вже за сімдесят, і це радіо було єдиним, що залишилося від його молодості. Він пам’ятав, як купив його в 1968 році на першу зарплату.
