Спитав Віктор у заспаної матері. Він сидів в старому кріслі, яке полюбляв померлий батько, вип’явши свій товстий живіт.

Мати, випивши відлиту з чужої кавоварки каву, сіла знову на лаву, де сиділа увечері в сутінках.

Вся вона була жвава як вуж, крутилась у всі боки і мозок такий само жвавий не давав спокою

Олександр безглуздо висів у дворі, не знаючи що робити. Цікаво, жінка де?

Дід Бушінда як сіра хмара навис над Олександром, і лиш якісь іскорки іноді спалахували всередині тої хмари.

Які ж складні істоти- жінки? Ні, не так. Дурні. Через одненького ляпаса робити аборт. Безмозка зовсім. Вона його принизила цим.

А що ж Олександр? Коли опинився він в домовині у власному тілі, що ж відчув він? Чи відчув взагалі щось? Тіло ж було мертве.

Що ви знаєте про сум? Чи було вам колись сумно настільки, що світ навколо померкнув до темної ночі, хоча на небі світить сонце.

Він з острахом почав вдивлятись у ті світлові силуети. Ніколи в житті він не вірив в привидів.

Сашко закопилив губу і голосно пирхнув, при цьому, скоса, кинув погляд на двері, де сидів у приставці тато і тихіше сказав.