Drukarnia.BLOG

Тиша — Акт Опору

Чи замислювалися Ви, панове, коли-небудь над цим? Чи думали Ви, що таке Тиша насправді? Адже ми використовуємо це слово щодня, але чи ми її справді чуємо? Це відсутність звуку? Ні! Це абсолютна омана! А тепер уявіть: Тиша в осінньому лісі — чи можлива вона? А головне, що таке Тиша для нашої внутрішньої Волі?

Так, так, це велика кількість запитань, і вони змушують замислитись, бо відповідь не лежить на поверхні. Для мене Тиша — це не порожнеча, а густий, важкий, майже відчутний матеріал, що заповнює собою простір, ніби кімнату раптово оббили товстим, старим, темно-зеленим оксамитом. Ви відчуваєте цю фізичну текстуру та її власну, незрушну вагу?

Вона починається на зовнішній межі, де гамір міста — цей скрегіт шин, різкий цокіт каблуків, тривожний гул — раптом стає глухим, віддаленим, невагомим басом. Зверніть увагу, шум не зникає! Він просто сповільнюється, згущується і відступає від вікна, перетворюючись на фоновий, ненав'язливий гул, який Ви можете свідомо ігнорувати, наче це несуттєва частина декорацій.

Усередині ж, ця тиша стає фізичним тиском. Повітря неначе набирає ваги, стаючи щільним і в'язким, як мед. Вона тисне на Ваші вуха м'яким, рівномірним вантажем, що змушує прислухатися не до світу, а до себе, до власного внутрішнього резонансу та тихого, прихованого пульсу у скронях. У цьому оксамитовому просторі раптом виразно, іноді навіть агресивно, проявляються мікрозвуки, що стають точками напруги. Хіба Ви не чуєте цей сухий, крихкий скрип єдиного жовтогарячого кленового листа, що відірвався і повільно, ніби з жалем, спускається на землю? А це ж рівномірне, ритмічне цокання води, що капає з даху на метал, створюючи поодинокі, гострі, крижані акценти, схожі на відлік метронома?

Ця оксамитова тиша осені — це не порожнеча, а повний, упорядкований простір. Вона є необхідним фоном для внутрішньої концентрації, дозволяючи Вашій енергії горіти без сторонніх перешкод. Вона захищає від гучної, нелогічної вимоги зовнішнього світу, надаючи дозвіл на саморефлексію та накопичення енергії перед довгою зимою. Повірте, панове, це тиша-фортеця, яка створюється спеціально для Вас!

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Олександра Туменок

Олександра Туменок

@oleksandratumenok

Прозаїк

24Longreads
646Views
11Followers
On Drukarnia since January 2 2025

More from the author

  • Ліос: Примарний берег забутого неба. РОЗДІЛ 1

    Олекса — звичайна смертна дівчина, яка несподівано відкриває для себе двері у світ Ліосу, де магія живе поруч із легендами, а дерева пам’ятають давні таємниці. Її шлях починається з випадкової зустрічі з кришталевою альтанкою, що залишає на її тілі знак справжньої сили.

    Topics of this longread:

    Ліос

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: