Життя

Стаття про мою політичну діяльність

Чорнобривці - це більше, ніж квіти. Це золотий код української душі, що поєднує землю й небо, минуле й майбутнє. Жодна нація не асоціює себе з ними так, як ми. Це наша вертикаль, наша гідність, наша нескореність.

Багато людей зараз вирушають в духовні пошуки в надії отримати відповіді на свої питання. Сподіваюсь що ця збірка мудрости з власного досвіду, зі Священних Писань, та попросту кладязь духовних знань, допоможе комусь на його шляху!

Життя коротке — не як гасло, а як практична реальність. Тому варто безжально відтинати все фальшиве й виснажливе, не відкладати важливе та уважніше смакувати час, який у нас є.

Стою на березі річки, що тече через моє місто уже тисячі років. Вода холодна, навіть крізь взуття відчуваю, як земля під ногами м'яка, жива. І раптом, як удар струмом, розумію: ця річка текла тут, коли мене не було.

Я дуже втомленна. В мене немає сил, бажання, апетиту, сну...мене нудить. Нудить від себе, від нього, від усих цих думок. Я хочу щоб це все було сном, щоб цього не було, хочу заснути- прокинутись, а моє життя не таке нікчемне.... не таке дурне.

Мовчання, байдужість, ігнорування, нуль обіймів і турботи, які компліменти?- це як? Жахливий стан як фізично так і морально. Відчуття що я потвора, я хвора. Економія на всьому. На їжі, на одязі і впершу чергу на собі.

Мене любив тато і зараз любить. Я дівчинка яку так сильно хотіли. Ми жили в скруті. Як і більшість міленіалів. Але не дивлячись на усе що було з нашею сім'єю з родичами, а як же ж без них. Я бачила що тато любив маму, навіть з її деструктивізмом, і я відчувала як він любить мене.