ШКОДА ВІД СНУ
Повзе ліниво морок по кімнаті,
Хвилини викрадає всі життєві,
А я все сплю й не можу цього знати.
Година, дві, чотири, вісім, дев'ять...
Реальність далі зводить свої рухи,
Зникає страх і ділиться на реверс.
Потрібно знову у таємне рушить.
Краса навколо втратить хтивий попит
І я не встигну відганяти мухи.
Я ніби сонний, неактивний робот,
В природі швидко змінюю фасади.
Якби не сон, зробив би цілий допис.
Втрачає розум весь живий розсадник.
Я не побачу, як кіт ловить мишу
Тому що сплю і бачу в цьому зраду.
Не хочу спати з днями в перемішку,
Прокинутись потрібно, щоби жити,
Щоб кожен раз порушувати тишу.
Руйнує сон усі важливі миті.
Мирослав Манюк
21.06.2026
