Drukarnia.BLOG

ШАХІСТ

Він грав у шахи все життя,

На дошці дні свої згубив,

Не знало серце каяття,

І розум швидко потьмянів.

А він все грав і грав, хоча

Ще голос неба чув сумний:

«Згасає зір, гниє душа,

Згорить у пеклі подих твій».

А він все грав і грав, хоча

Матусі дотик занімів...

І братик смикав за рукав:

Кричав, молився і тремтів.

І потім... Боже! На землі —

Ні матері, ні братика!

А мама навіть у труні

Так гірко-гірко плакала.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Радислав Тихий

Радислав Тихий

@radyslav_chibisov

Філолог, учитель і письменник

15Longreads
148Views
1Followers
On Drukarnia since June 14

More from the author

  • Вона

    (уривок із нового твору)

    Topics of this longread:

    Кохання
  • ОСІНЬ

    Жовте листя сумно тліє на осінній стежці

    Topics of this longread:

    Осінь

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: