Drukarnia.BLOG

Очі

Я боязко вдивлялась у блакить,

Майже не помітну блакить,

У майже скляних очах,

Страшних майже сірих очах.

Ті очі дивились і у мої,

Напевно, теж вдивлялись,

Можливо теж зі страхом,

Та не таким як мій, іншим.

Мій страх був від краси,

Я боялась тієї блакиті,

Вона нагадувала небо,

Чисте небо, але з болем.

Ви думали я помер, не радійте так рано. Коротше виповз з депресії та борюся з соціальною фобією👍. Артем, хай)) А і вірш, ну короче щось дивне, ай донт ноу, соррі.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Все ок...

Все ок...

@vse_ok

14Longreads
438Views
12Followers
On Drukarnia since April 17 2023

More from the author

  • Вони

    І забувши як насправді жити

    Topics of this longread:

    Вірші
  • Універ(моя сторі)

    Якщо коли небудь ви могли подумати, що викладачі університету дуже порядні люди, то ви не зовсім праві.

    Topics of this longread:

    Проза

You may also be interested in:

Comments (1)

Бій не равний, але бажаю успіхів і гарних днів)

А вірш є вірш і то є добре)

You may also be interested in: