Drukarnia.BLOG

Монолог із собою

Дивлячись у дзеркало, бачу я себе,

та, вдивляючись, помічаю маленьку тебе —

дівчинку, сповнену щастя,

з крилами білосніжними, як її душа.

Роздивляючись тебе, починаю

плакати я,

бо знаю, що підготувало для тебе життя.

Ти стоїш, така мала й невинна,

в очах твоїх — нерозуміння.

«Чому плачеш ти?» — схиливши голову, питаєш.

Казати нічого не збираюсь —

лише тихо стоятиму, розуміючи, якою сильною ти станеш.

Та чи воно варте того? Не знаю.

Але вже нічого не змінити.

Залишається тільки дивитись,

як тобі відриватимуть крила, сповнені надій.

Хочу розбити дзеркало, щоб обійняти,

та знаю, що життя випередить —

розбивши тебе назавжди.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
nastasiia

nastasiia

@nastasiia

віршотерапія

7Longreads
182Views
2Followers
On Drukarnia since November 10 2025

More from the author

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: