Віршотерапія

Розкажи про мрії потаєнні...

...сніговія December’ська занурює в спомини… кожна згадка — нова миттєвість у казці...

Зустріч із собою

Про кохання, яке згасло назавжди (чи ні?)

у зрізаних квітів зранені очі...

Не можу я зійти з протореного шляху...

Це перша зрада...

Нескорена душа народу, Незламні люди українські, До перемоги сила роду Веде нащадків покоління.

Невже я так ненависна тобі?

Віддзеркалення вічності у хмаринах неба.

Хто ж зрозуміє душу жінки,..

І твій простір особисто-недоторканий...

Під повіками сни мандрують - засинає вечірня пора...

Я звикаю до твого незнання моїх думок, ніжності й тепла...

А життя повз тебе несеться: крізь асфальт зелень паростка пнеться на межі світів і століть

...щоб фантазія стала в радість...