Невдале побачення чи спроба вкотре дати шанс самій собі повірити у пристрасть чи любов? У будь-якому випадку, втеча через кухню ресторану, немов у старих американських фільмах, мала успіх. І ось, молода дівчина в обтягуючій червоній сукні, ступивши на мокру бруківку, оцінила поглядом нічне місто.
Скажу прямо: видовище зачаровує, на кожній будівлі неоновими фарбами рясніють вивіски. Деякі з них були складені із пересічних китайських та японських ієрогліфів, які, втім, не особливо привертали увагу дівчини. Вона йшла впевненим кроком у давно знайомий їй бар.
Двері, як і завжди, видали її візит неприємним, але таким рідним скрипом. Бармен на секунду перестав натирати келих засаленої ганчіркою і втомлено посміхнувся, обдарувавши дівчину важким поглядом.
- Як завжди? - Бармен потягнувся рукою до пляшки з заповітним кальвадосом. -По обличчю бачу, що кальвадос.
- Тобі ніхто не казав, що твоя уважність іноді дратує та лякає відвідувачів? - Дівчина нахмурила носик, пирснувши фразою в бідного бармена.
-Отже, Алісо, люди люблять увагу. - хлопець однією рукою майстерно налив бурштинову рідину в охолоджену склянку з французького скла, додав пару шматочків льоду та скибочку лимона. -Перша за рахунок закладу, мила.
— Ну гаразд, твій гріх викуплений. — Дівчина граційно підняла склянку і жестом відправила салют бармену. -Що це за погана музика?
-Це блюз, крихітко, Джої Кокер "Unchain my heart".
- Як брудно, він так схожий на Тома Ґейтца. У нього хоч би харизма є, пристрасть!
- Пристрасть, - задумливо протягнув бармен. -А Що на рахунок Вольфа Ґоуліна?
- Він близький до блюзового ідеалу, але не те. - Дівчина за три ковтки спустошила вміст склянки і подала бармену знак, постукаючи лакованим нігтиком по краю французького скла.
-Ох, Я знаю! Мама Торнтон! - Хлопець наповнив французьке скло янтарною фарбою і продовжив - Це і є блюз!
-Хлопче, блюз у моїй склянці. А вони всі лише розповідають як правильно його пити.
