Drukarnia.BLOG

Близькість

Ніби мотузки — на тілі й на шиї,
на стопах, на спині, сідницях і грудях,
я гублюсь у мінному полі бажань,
запитань,
страждань —

приємних.

кожен вузол — це слово, що я не сказала,
кожен дотик — то спогад, що з пам’яті зняла.
ти читаєш мене по шкірі, наче шрифт Брайля,
де між ліній — мрії, між шрамів — моя травма.

так багато емоцій — під шкірою й на ній,
ніби цілий симфонічний оркестр
грає ноктюрни Шопена, супроводжує мої дії:
кожне слово,
сподівання,
кожен твій дотик,
намагання.

мереживна білизна приховує те, що я сама захотіла —
те, що має символічні назви, як конкретні частини тіла.
але немає нічого потаємного —
і це зрозуміло.

на глибині душі лежить моє справжнє “хочу”,
що б'ється між ребрами,
між шкірою й кістками,
між страхом і довірою,
між тілом і тінню душі.

якщо хочеш зазирнути за край,
якщо вистачить сміливості торкатись глибше —
то прийми це рішення
і стань до мене ще ближче.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Julia Roy

Julia Roy

@Julia_Roy

Така

40Longreads
1.2KViews
20Followers
On Drukarnia since June 9 2023

More from the author

  • Вишиті люди

    Ми ніби нитками прошиті крізь дні,де пам’ять тримає вузли на спині.

    Topics of this longread:

    Вірші
  • Я лечу

    бо справжність — це не світло й не морок суцільний це здатність не відводити очей ні від неба ні від прірви

    Topics of this longread:

    Вірші

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: