Якщо ви довго грали в Cyberpunk 2077, то у вас могло виникнути запитання: чому світ у грі настільки схожий на наш сучасний світ? Причина, з якої все так упізнавано, в основі цього світу лежать деякі економічні концепції, які описують наш із вами сучасний світ.

20 років тому, у 2006 році, в харківському аніме-клубі Yume no Moto почали роздавати чорно-білі буклетики, надруковані на лазерному принтері. Так народилося аніме-видання «СьогодНЯ!».

Якщо ви коли-небудь дивилися аніме, то швидше за все бачили в ньому панцу, тобто жіночі трусики. Також вони є у манзі, кіно та навіть у телевізійній рекламі. То чому ж панцу такі популярні саме в Японії?

Чи можливо створити гру в аніме-стилістиці в Україні під час повномасштабної війни? На перший погляд – питання риторичне. Але герой сьогоднішньої статті доводить, що це не лише можливо, а й здатне знайти свою аудиторію по всьому світу.

Якщо ви дивилися аніме — ви точно бачили панцушоти, навіть якщо не знали цієї назви. Але чи могли ви уявити, що колись у Харкові існував цілий клуб людей, які їх колекціонували? Їхня епічна й майже невідома історія — у нашій новій статті: «Історія руху панцухантерів у Харкові»

Гра “Кіберпанк 2077” подарувала нам великий і глибокий світ, а Найт-Сіті зберігає в собі сотні історій, секретів та загадок, відповіді на які ще потрібно знайти.

Чи може аніматор, який не любить аніме, отримати «Оскар»? Куніо Като довів, що так. У цій статті ми занурюємося в історію творця «Будинку із маленьких кубиків» — людини, яка вийшла за межі японського мейнстриму та створила універсальну мову спогадів, зрозумілу без жодного слова.

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що хентай є найвідомішим жанром японської анімації. Всі, хто дивиться аніме, знають про нього, але й багато хто з тих, хто ніколи не дивився аніме, теж про нього знають, навіть якщо не чули самого слова.

Сатоші Кон запам'ятався нам з одного боку як один з режисерів-гіперреалістів в аніме, а з іншого – як той, що постійно експериментував з реальністю, часом і простором. Змішуючи думки та події, він хотів розповісти про те, як сам сприймає час.

У 2019 році фільм Мамору Хосоди «Мирай з майбутнього» був номінований на премію «Оскар». Це перше аніме, не створене Studio Ghibli, яке увійшло до шорт-листу. Незважаючи на те, що премія йому тоді не дісталася, це чудова нагода поговорити про цього видатного режисера.