Шкільна література й не тільки
Мені здається, що майбутнє не за легким масовим читанням, а навпаки — за поверненням до справжньої літератури, тоді як функцію легкого читання дедалі краще виконуватиме скролінг.
Цікавезна стаття! Про книжкові «фабрики» і літературу, яку спочатку придумує ринок, а вже потім — автор.
Протягом всього шкільного навчання в дітей є твори усної народної творчості. Це не сама улюблена тема. Я б скоротила кількість творів та не розмазувала б по класах. Але точно не відміняла б вивчення. Вся література пішла з фольклору, то варто базу знати.
Нещодавно я перечитувала з дев*ятим класом “451° за Фаренгейтом” й помітила, що певні моменти перегукуються з тим, про що зараз говОрять психологи. Вражає, наскільки точно Рей Бредбері показав, як працює людська психіка.
Чи змінився спосіб читання у 21 столітті? Мені здається, що так. Ми почали читати художні тексти так, ніби це реальні люди, яких треба оцінити, діагностувати й, бажано, виправити.
Щоразу, коли ми читаємо про інші планети або уявляємо альтернативні шляхи еволюції, в голові неминуче виникають запитання «а що, якби…».
Новий літературний подкаст про літературу та письменництво для дітей та підлітків
Я регулярно порушую питання: чому література перестала сприйматися як мистецтво? Чому настільки активно йде спрощення текстів, навіть у дитячій літературі? І одну з причин такого явища я зараз назву та звинувачу американську освітню систему.
Сандра Ґрімм “Непосида Кноп. Книга 1. Пригоди в Маленькому лісі”
