Що може бути страшнішим за сонний параліч, коли твій розум уже прокинувся, а тіло залишається зацементованим на ліжку? Лише усвідомлення того, що ти у кімнаті не один.
Молода жінка, яка живе сама, стикається з моторошною аномалією, викинуте сміття незбагненним чином повертається до відра, а чеки в ньому починають випереджати час і датуватимуться майбутнім.
Жінка починає помічати вночі дивні кроки в коридорі власної квартири. Захищаючись від темряви ввімкненим світлом, вона навіть не підозрює, що потойбічна сутність уже перебуває всередині і з кожним миготінням лампочки підбирається все ближче.
Класична, здавалося б, історія про прокляту стару ляльку. Але Турман бере всі знайомі кліше жанру і виворочує їх навиворіт, весело знущаючись з штампів, на яких зазвичай будуються подібні історії.
Квітень 1943 року, Англія, ліс Хаґлі, графство Вустершир. Четверо хлопчаків тишком-нишком пробираються туди полювати на пташині гнізда, офіційно це заборонено, тож вони озираються на кожен шурхіт. І тут один із них помічає у дуплі старого в'яза щось незвичне.
Повертаючись додому після нічної зміни, дівчина робить один неправильний крок і опиняється в нескінченному лабіринті жовтих кімнат. Поки невидиме створіння крокує слідом, вона відчайдушно шукає вихід, але з кожним поворотом розуміє, що Бекрумс не відпускає своїх жертв.
Ти створив ідеальний світ, де твоя логіка — закон. Тут безпечно й... мертво. Коли твоя тінь заговорить твоїм голосом, вона перетворить любов на загрозу, а близьких — на ворогів. Ти впевнений, що правий і контролюєш усе. Але що, як твій кошмар наодинці з собою лише починається?
Занедбаний маєток здавався звичайною руїною, де вже нічого шукати. Усі таємниці розгадані, усі історії розказані, а від колишньої величі лишилися самі порожні коридори та пил. Та чи справді серед темряви пусто?
Бізнес-аналіз містичного горору «Пункт призначення» (Final Destination, 2000) — фільму, який врятував жанр жахів від стагнації і створив одну з найуспішніших франшиз в історії студії New Line Cinema.
Детальний бізнес-аналіз слешера «Крик 3» (Scream 3, 2000) — фільму, який завершив оригінальну трилогію, але став жертвою зовнішніх обставин і самоцензури.
Він неймовірний, мій коханий. Геть не схожий на своїх співвітчизників. Грубі, неелегантні, збочені за своєю природою істоти, що не мають ані найменшого почуття прекрасного і витрачають свої коротесенькі життя з вражаючою беззмістовністю...
Якби не близнюки, можливо, ми б із вами зараз не мали одного з найкультовіших фільмів жахів
Цьогорічного Міжнародного дня боротьби за права жінок відходжу від традиції розповідати про якусь конкретну письменницю — на цей раз зібрала для вас добірку надзвичайно цікавих панянок, які публікувалися в одному з найвідоміших журналів фантастики та жахів, Weird Tales.
«У нашому світі існують сили, сильніші за людину й навіть за те, що ми звикли вважати непорушним. Чи вони добрі, чи злі — не має значення. Вони водночас і світлі, і темні. Між добром і злом немає чіткої межі.»
Коли ми згадуємо про стрічку Альфреда Гічкока «Психо», то в голові одразу виринає культова сцена вбивства Меріон у ванній. Таємнича постать перериває життя жінки ножем — і це далеко не просто так.
Ви часто ходите на пікнік? А може хочете затоваришувати із привидом та з'їсти разом паніні? Дівчата знову вирушають у таємну подорож. Куди цього разу приведе їх допитливий ніс?
Напів вигадана історія, напів вигаданої людини з напів вигаданого підрозділу.
граю в ігри та п'ю чай
один лиш біль.
