Екранізація “Одіссеї” Нолана поновила давню дискусію про те, де саме розгорталися події Гомерового епосу. Цю поему можна назвати найдавнішою ментальною картою занотованого еллінами світу.
Сьогодні, коли йдеться про деколонізацію Криму, у патріотичному середовищі регулярно виникає щира, але небезпечна ілюзія: “Навіщо повертати складні історичні назви, якщо можна назвати селища й міста на честь генералів Армії УНР чи сучасних героїв російсько-української війни?”
У контексті вже багаторічних подій ми все частіше чуємо фразу:"Крим—це Україна". Ми настільки часто це чуємо,що,можливо,навіть і не задумуємось:а чому це так? Як так сталося, що Крим є Україною? Відколи він є таким? У цій статті - детальний розбір факту українського Криму
В українському законодавстві статус корінних народів мають автохтонні етнічні спільноти, які сформувалися на цій землі, мають самобутню культуру і не мають власного державотворення поза межами України.
Коли законопроєкт №15439 про перейменування топонімів у тимчасово окупованому Криму тільки-но вийшов у публічний простір, було цілком очевидно: фахові коментатори відреагують миттєво. Так і сталося.
На березі солоного Актаського озера височіє занедбаний бетонний скелет Кримської АЕС — монумент збанкрутілій совєтській утопії. Поруч розташоване місто Щолкіне, яке створювали як закритий технократичний рай для інженерів-ядерників.
Традиційно кримські татарки носили багато прикрас, які були важливою частиною культури: сережки, браслети, розкішні пояси та прикраси для феса. Візитівкою ювелірного мистецтва кримських татар стала філігрань, яка надавала прикрасам ажурності та обʼємності.
На обкладинці публікації мій муж красунчик Владислав Федчук Fedchuk_kava, бариста, кавовий сомельє, київський обсмажчик. Може дістати зі складу Adidas та Reebok будь-які кросівки, звертайтесь.
Наша державна традиція має три чіткі епохи: середньовічну — Русь, ранньомодерну — Військо Запорозьке та новітню — Україну. Проте цей вимір історично ширший — він охоплює й політичний досвід Кримського ханства.
Є така Крайова Рада Українців Криму (КРУК), громадська організація, що називає себе “інститутом самоорганізації української громади Криму”. З інститутом ще нехай, але незрозуміло, що вони мають під громадою. Але все по черзі.
Ми звикли бачити в грецьких назвах міст півдня України ознаку глибокої європейської традиції та зв'язку з колискою демократії. Але за вивісками “Нікополь”, “Мелітополь” чи “Севастополь” стоїть не історична тяглість, а імперська канцелярія кінця XVIII — початку XIX століття.
Історіографія часто подає релігійні війни XVII століття як суто західноєвропейське явище, фокусуючись лише на Франції, Нідерландах чи німецьких князівствах. Проте ці конфлікти перетворили на арену прагматичних союзів і Східну Європу, де ключовим гравцем стало Кримське ханство.
Державні ідеології часто створюють легітимізуючі історичні міти з випадкових фактів минулого, перетворюючи фрагментарні дані на фундамент власної величі. Одним із найбільш стійких та політизованих прикладів цієї маніпуляції є так зване Тмутороканське князівство.
У жовтні 1921 року більшовицька Москва створила у Криму автономію. Проте це рішення не мало нічого спільного із самовизначенням корінних народів і стало виключно прагматичним політичним інструментом.
Більшість текстів про Сюрґунлік, акт геноциду та насильницьке виселення кримських татар із Криму, починаються з цифр. Але трагедія 18 травня 1944 року — це не цифри.
Протягом десятиліть слово “автономія” в Україні викликало тривогу, асоціюючись із ризиком розколу держави. Проте досвід 2014 року показав: справжня загроза прийшла не від прагнення корінних народів до самовизначення, а від агресивного сусіда.
Історіографія зазвичай ставить крапку в історії Кримського ханства 1783 роком — моментом анексії півострова росією. Проте де-юре та в політичній реальності того часу Кримське ханство не зникло миттєво, протягом наступного десятиліття воно продовжувало існувати у Буджаку.
Анастасія Левкова дуже правдиво розповіла про реальну ситуацію в Криму після незаконної анексії півострова росією у 2014 році.
Ханський палац у Бахчисараї називають єдиним свідком палацової культури Кримського ханства. Він дійсно символізує державну владу Ґераїв, проте насправді був лише ядром розгалуженої мережі резиденцій. Але чому з них усіх до нас дійшов тільки Хансарай?
Процес релігійної колонізації Криму російською імперією у XVIII–XIX століттях був не просто експансією, а складником стратегії легітимізації загарбань. Її мета полягала в тому, щоб представити Крим як “споконвічно російську” землю, стерши при цьому багатовікову спадщину.
Крим, історія, деколонізація.
