Drukarnia.BLOG

Річки

Очі мої стікають річками --

Наповнюють рота срібним кришталем,

Я його випиваю неначе нектар,

Це моя втіха - це мій житєвий трактат.

Тиша мене гризе як терміти,

Від долу до стріхи, до самої кістки,

Все вигризає неначе Альпи,

Вони в цьому майстри понад майстрами.

Мене все викручує наче цунамі,

Холод тече по моїм судинам,

Нічого не вдіять у цьому стані,

Лиш Хельзі молитися у пердсмертному танці.

Безодня мене вже не прийме.

Я утоплюся в дурмані,

В тому що з небесами,

Танцює понад полями.

Крик мій поволі стиха,

Немає йому вороття,

Все з мене вижав неначе з доща,

А поля, так і - не розквіта.

Продовжу кричати, та вже без сліз,

Непотрібні вони поміж цих гріз.

Вони омиють мене м'яким дощем,

Та тихо промовлять "-......"

Artigos sobre empresas locais e pessoas interessantes:

Compartilhe suas ideias em uma nova publicação.
Estamos aguardando sua longa leitura!
Саурс

Саурс

@saurs

32Leituras longas
1.5KVisualizações
19Seguidores
Apoiar
Em Drukarnia desde 15 de abril 2023

Mais do autor

Você também pode estar interessado em:

Comentários (1)

Você também pode estar interessado em: