У стріл немає ворогів, та їх маємо ми, а ти відчуй в останнє, прохолоду вітру, шелест листя, і в кінці наші тіла зігріє гул ядерних сердець.

Ми рідко дивився до гори, та може треба?

Не шукай собі забуття, воно і так саме прийде, тому живи теперішнім, з мудрістю минулого і вірою в майбутнє.

Чи це туга, чи маніфест — не важливо. Я знаю лише одне, я люблю Україну. І все.

У цьому вірші я розповідаю історію мого невдалого кохання, та ще маю важливу інформацію про найближчі публікації.

В цій публікації я кажу своє ставлення до віри, і висловлення про те що людина повинна в щось вірити.