Черговий сірий конверт у поштовій скриньці ледь не позбавив Ліду спокою. Помилковий рахунок, візит до установи та несподівана зустріч допомогли їй зрозуміти: за печатками, формулярами й правилами завжди стоять живі люди.

Чому німці пропонують зустрітися, але ніколи не дзвонять першими? Ліда довго вважала цю ввічливість звичайним обманом і холодною стіною. Поки один випадок не змусив розгадати справжній "код німецької обережності" та нарешті помітити, що двері до чужого життя вже давно прочинені

«У старого будинку під Кельном свої правила. Він скрипить буфетом, пахне яблуками й щоночі тихо стукає у стіну. Ліда намагається зрозуміти: це чужа таємниця чи її перша спроба нарешті знайти дім там, де вона зовсім одна?»