viafelice.guro@gmail.com
Інший погляд на героїв класичного «Вію» Миколи Гоголя, де з подробицями висвітлюється таємна відверта історія філософа Хоми Брута і Панночки. Для нього вона була жаданим гріхом, за який варто віддати душу. Для неї він був лише черговою здобиччю, яка мала плакати й повзати в ноги. Але зухвалий сирота Хома Брут виявився занадто диким, щоб зламатися, і нахабним, щоб боятися. Його вогонь пробуджує в тілі Панночки те, що було мертвим століттями. Та коли пристрасть обертається страхом, а пекельна природа відьми виходить з-під контролю, Хома відштовхує її, бо в бурсі їх вчили боятися нечисті. Тепер вона лежить у труні, прекрасна, знерухомлена й мертва для решти світу. Але в її запеченому серці палає бажання: вона змусить його прийти, змусить його дивитися. І в темряві трьох ночей він зрозуміє, що межа між смертельним прокляттям і фатальним притяганням давно стерлася. Чи справді є в серці відьми місце для любові?
Суміш нестримної козацької енергії та холодної відьмацької краси. Коли пристрасть стає отрутою, зупинитися вже неможливо. Інший погляд на невмирущу класику Миколи Гоголя «Вій».
Вона – відьма. Він – бурсак, який не вірить у небезпеку, якщо вона має гарні очі. Чи може кохання врятувати відьму? Чи воно лише зробить її помсту страшнішою? «До третіх півнів» — готична історія за мотивами української демонології та повісті Миколи Гоголя «Вій».
Хома Брут не боявся ні чорта, ні шинкаря, ні власної совісті. Але він ще не знав, що найстрашніше – це зустріти жінку, якій готовий віддати душу, і не знати напевне, чи має вона власну. Чи є в серці відьми місце для любові?
Літо того року видалося таким, що навіть чортові, мабуть, кортіло залізти в холодну криницю й не вилазити звідти до перших осінніх дощів.