Публічний образ Ірини Кременовської виглядає переконливо: кандидат юридичних наук, авторка понад ста наукових праць, громадська діячка та експертка, яка виступає на теми «деструктивних культів», «сект» і національної безпеки.

Як середовище догхантерів, що сформувалося на російських форумах у 2000-х р, згодом перетнулося з антикультовою тематикою, «експертизами», розмовами про національну безпеку та РАЦИРС? В українській частині історії ключовими фігурами стають Ірина Кременовська та Олексій Святогор.

Як кремлівська дезінформація потрапляє в український інформаційний простір? Не обов’язково через відверту пропаганду. Значно ефективніше, коли потрібні тези приходять у вигляді «експертного висновку», юридичного аналізу або розмови про захист суспільства від «небезпечних сект».

Що може поєднувати московських хіпі 1970-х років, сина полковника КДБ, церковні структури Радянського Союзу, Олександра Дворкіна, міжнародний антикультовий рух, РАЦИРС і українську дослідницю Ірину Кременовську?

У 2016 році в українському реєстрі з’явилася організація з назвою, яку важко не помітити: «Спілка журналістів-догхантерів».

Олександр Нєвєєв, РАЦИРС та Україна: як в антикультовій риториці з’являються заклики до насильства

Україна. Секти. Нацизм. Сатанізм. Окультизм. Педофілія. Канібалізм. Західні еліти.

Спочатку українців називали «зомбованими сектантами». Потім Майдан став «чумою», а його учасники перетворилися на «багнети». Далі в російській антикультовій риториці з’явилися «сатанізм», «нацизм», а зрештою навіть «канібалізм».

Як Олександр Дворкін і російське антикультове середовище описували Україну, чому в цьому контексті згадують Ірину Кременовську та що відомо про повідомлення щодо провадження за ст. 161 КК України.

Від Всеукраїнського апологетичного центру Павла Бройде до ЦЕПД Ірини Кременовської: хронологія 2011-2025 років, Олексій Святогор, РАЦИРС, «Антисекта» та версія про спадкоємність антикультової діяльності в Україні