Дослідники, від Джозефа Кемпбелла до Крістофера Букера, довели, що у світі існує обмежена кількість базових сюжетів, які ми розповідаємо знову й знову, змінюючи хіба що їхні наповнення та декорації.

Роман "Польові дослідження з українського сексу" на порозі свого тридцятиліття, а в колах читачів раз за разом виникає спантеличення. Чи текст про секс і стосунки, чи він про сленг та англіцизми, чи він про кризу української ідентичності та спробу побудувати нову?

Проза – це детальний мисленнєвий процес, який легко запороти навіть автор_ці з деяким досвідом. Якщо ви почнете свій шлях прозаїка-прозаїкині із бажання написати тетралогію, кожна частина якої буде на 800 сторінок, скоріш за все напишете відбірну елітну нішеву графоманію.

Відомо, що попри велику кількість літературних персонажів, створених людьми, все ж є певні елементи, які формують так званий архетип того чи іншого персонажа – від банальних злих геніїв, трикстерів, героїв, шукачів до більш неочевидних. Саме про останніх сьогодні і поговоримо.