Діти, які надто рано навчилися боятися: про тихий біль, якого ми не завжди помічаємо.
Знаєте, що найстрашніше в цій війні? Не лише сирени. Ми вже навчилися жити під їхній звук, але так і не навчилися не боятися за своїх дітей.

Блог авторки з села про те, як поєднувати реальне земне життя, важку працю та створення яскравих TikTok AR-ефектів. Чесні історії про творчість, виворіт соцмереж і життя, як воно є.
Знаєте, що найстрашніше в цій війні? Не лише сирени. Ми вже навчилися жити під їхній звук, але так і не навчилися не боятися за своїх дітей.

Знайоме відчуття, коли дзвенить будильник, за вікном ще темрява, а всередині тебе вже підіймається липка хвиля нудоти? Ти ще в ліжку, але мозок уже там — на роботі, де на тебе чекають «рідні» обличчя.

За звичним «усе нормально» в месенджері часто ховається страх стати тягарем і біль мовчання. Чесна розмова про те, як війна та відстань розводять найближчих людей у паралельні світи, де кожен бореться зі своїм болем на самоті.

Роздуми про те, як соцмережі та нескінченні чек-листи «червоних прапорців» змусили нас оцінювати партнерів як товар у каталозі, і чому в гонитві за ідеалом ми ризикуємо не помітити свою людину.

Ви коли-небудь відчували сором за власне життя, просто подивившись на чуже?

Знаєте цей стан, коли вдома пахне грозою, ви з чоловіком погризлися через дрібницю, обидва на взводі, а всередині кипить нищівна образа: Мене не цінують! Мене не помічають! Усе на мені!

1. Чому ми так прискіпливо розглядаємо свої фотографії? 2. Коли бажання подобатися перетворюється на невдоволення собою? 3. Погляд авторки цифрових ефектів. 4. Де межа між красивим образом і реальним життям?

Сердечка на екрані, самотність у реальності: чи не втрачаємо ми справжнє життя заради віртуального?

Подивіться навколо. Ви побачите тисячі людей із палаючими очима, здібностями та золотими руками.
