Кажуть, колись на місці цієї пустелі шумів безкрайнє море. Його хвилі розбивалися об високі скелі, кораблі знаходили тут прихисток, а місяць щоночі залишав на воді срібну дорогу. Тепер від моря не залишилося майже нічого.
Знаєш що, брате. От ми говоримо: ми все можемо, ми кращі за всіх. А який у цьому сенс? Ми такі самі, як і всі, і будемо такими ж, як усі. Не лише ми намагаємося щось змінити. Це дуже важко.
Розбір повісті Тарас Бульба через призму персонажів і особистого сприйняття. Порівняння оригіналу, українського перекладу та фільму. Основний фокус на мотивації героїв, конфлікті віри, честі і особистого вибору.
Роман залишив дуже хороше враження. Він легко читається, захоплює подіями, персонажами і загальною динамікою. Це не той тип літератури, який змушує постійно копатися в підтекстах, але при цьому він не поверхневий. Тут є чіткі ідеї і сильні сюжетні лінії, які дають про що подумати
«Зелені пагорби Африки» це книга, яку легко не зрозуміти, якщо чекати від неї роману. Тут немає великого сюжету, немає глибокої драми в класичному сенсі. Є полювання. Є конкуренція. Є розмови. І є сам Хемінгуей.
Я являюся великим прихильником письменника, і особисто для мене це письменник, романи якого викликають великі роздуми: про людей, про світ, про природу речей, віру, людяність, жорстокість, соціум, людину в світі та соціумі і т.д., і т.д.
Загалом роман мені сподобався. На початку було дискомфортно вникати в суть, оскільки я не люблю сетинг козацтва та Речі Посполитої. Проте поява Богдана Хмельницького вже в першому розділі втримала мою увагу й викликала інтерес до подальшого читання.
Новела розповідає про двох друзів — Джорджа та Ленні. Двох парубків, які шукають своє місце в цьому світі й мріють про власний дім.