Drukarnia.BLOG

Давайте про любов!

Чому? Та тому, що весна. Бо захотілося. І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане? Якщо банально не встигнеш, закопавшись у роботу, домашню рутину чи щось ще "дуже термінове та важливе", що тоді?

Ось зараз, перестаньте читати цей пост. Відірвіться від монітора. Обійміть кохану людину, домашнього улюбленця, зателефонуйте батькам або друзям, і просто скажіть: "Я тебе люблю".

Звіти, замовлення, дедлайни та шеф можуть почекати. А життя не може. Те, що тут і зараз. Справжнісіньке. Ваше.

У мене до вас одне запитання. Тільки дайте відповідь чесно. Як давно ви дивились на небо?

Сьогодні я побачив чудові хмари. Величезні, важкі, величні – вони, здавалося, нависли над деревами і сяяли білизною на блакитному тлі небесної поверхні. Дуже заворожуюче.

Однак ще більше мене вразило те, що я побачив їх випадково. Лише на мить відірвавши погляд від монітора. Мої думки були зайняті створенням чергової статті для клієнта, і раптом цей чудовий вигляд, який я міг і не помітити. Прямо за вікном.

Щось тьохнуло всередині. Накотило. Захотілося послати до дідька всю цю рекламну "нетлінку" і почути мамин голос.

Набрав номер і сказав:

- Мамо, я тебе люблю.

Прості хмари в небі раптово дали усвідомлення чогось важливого.

Набрав ще кілька номерів. Щиро вибачився за те, що я, сволота така, мало приділяю часу своїм друзям.

Щоправда, це був той випадок, коли нічого не треба пояснювати. Хоча знаєш, що на тому боці трубки комусь з біса приємно, і ось прямо зараз знайоме тобі обличчя розпливається в задоволеній посмішці.

Я лише подивився на небо...

А скільки ще прекрасного ми упускаємо, навіть не усвідомлюючи цього. Метушимося, поспішаємо, хочемо все встигнути... Чи встигаємо?

P.S. Два роки тому я і подумати не міг, що питання швидкоплинності життя постане ще гостріше. А прожити бодай один день – вже стане перемогою для більшості з нас.

Articoli su attività commerciali locali e persone interessanti:

Condividi le tue idee in una nuova pubblicazione.
Aspettiamo la tua longread!
Денис Возов

Денис Возов

@Denka1982

Письменник, поет, редактор.

5Longread
138Viste
4Seguaci
Su Drukarnia da allora 27 giugno 2023

Altro dall'autore

  • Битва за другу чернетку продовжується...

    А тим часом я вирішив розширити текст уривку своєї книги "Поки тебе нема". Ви читайте, коментуйте, сваріть, хваліть, я ж піду попрацюю над фіналом.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Про Книгу
  • Поки тебе нема. Історія живих людей (уривок з повісті)

    «Поки тебе нема» — це автобіографічна пвість, яка торкається важливих для сучасного українського суспільства тем: ЛГБТК+ досвід, життя людей з інвалідністю та усвідомлення особистої історії через призму війни

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Кохання
  • Міфи.

    У «руській» душі немає нічого загадкового. Вся її загадковість - лише симбіоз ліні й страху в однієї половини населення та підступності й жадібності в іншої.

    Argomenti di questa lunga lettura:

    Публіцистика

Potrebbe interessarti anche:

Commenti (1)

Коли ти усвідомлено, попри рутину, знаходиш час на споглядання неба, людей, життя навколо… на близьких — життя стає якісно іншим, наповненим. Так, я абсолютно погоджуюся, важливо вміти зупинитися і сказати про свої почуття близькій людині. А війна дала розуміння, що часу на це у нас може бути обмаль. Тільки тут і зараз.

Potrebbe interessarti anche: