Туман паде на ліки ясні, зім'явши душі і думки, а вітер розкидає судьби як листя то сухе. Помилки, рани, і обійма - все разом в шопоті мойом. От тільки вороття не може бути до тої що тебе прийме.

Чи я живу — чи в безчассі згубився?

Чи може дозволити собі сучасна людина провести день для себе? День без безтурбот і думок.

Відкривая двері раю, роздивляючись творця, ми наївно позихаймо у спокусі істивства.