цілком імовірно, що росіяни готують мобілізацію на осінь. яка наша відповідь на це і чи зробили ми висновки зі своїх проблем на помилок.
Ознайомився з текстом O'Leary та ще декількох бійців, які наробили шуму. На деякі з тез відповідав Мадяр. В багатьох озвучених критичних зауваженнях є раціональне зерно, як і в подальшій дискусії про оптимізацію роботи кадрами. Ось, що можу про все це сказати від себе.
Натиск і хаосизація. російський наступ в Донецькій області став показником того, як противник втілює накопичений досвід, компенсує власні проблеми та вдало використовує наші.
Добропільський напрямок. Противник завалює м'ясом, як і на інших напрямках. І за цим м'ясом підтягуються пілоти, РЕБ, артилерія.
Зазвичай ми сильно фокусуємося на поточній ситуації в короткому моменті. «Раптом» москалі збільшили дальність застосування своїх fpv і знищують логістику в тих місцях, які для фронту вважалися достатньо безпечним тилом.
росіяни щільно вбудували використання легкого "одноразового" транспорту для штурмів та логістики в першому ешелоні. Це не новинка нинішньої кампанії, попередня літня кампанія теж була позначена такою особливістю
Тепер ми не дізнаємося чи росіяни пішли б на вторгнення якби Україна 30 років працювала над більш ефективними стратегіями стримування і примусу.
Віце президент при Єльцині Руцькой заявив, що Україна – це «тимчасово втрачена територія». Більше того, він приїздив в Україну і публічно закликав до анексії Криму ще тоді. З приводу обох подій Український парламент видав відповідну заяву у квітні 1992 року:
Моніторинги московських інформаційних майданчиків на тему війни та воєнних технологій, підкидають нам не лише відомості про те, що противник пише та говорить про свої досягнення в галузі безпілотників. Вони також відстежують те, що він думає про нас і наші успіхи.
Зараз час битися так відчайдушно, як ніколи до цього. Ось в якій ми точці. Ніякі вкиди москалів про те, що вони готуються «згортати сво» та оголошувати перемогу цього не змінять.