Трохи про Гемінґвея та про брак замовлень на фріланс біржах
Як писав Ернест Гемінґвей, свою честь потрібно берегти. Ще він казав, що писати потрібно п’яним...
Пропрацювавши продавцем рибацького магазину трохи менше року, та зрозумівши, що гітара - це не моє, а актором мені стати не світить, я в один чудовий день сів, та задумався про своє місце в житті. Та звісивши всі за та проти, прийняв свідоме рішення стати автором та займатися письменництвом, так як мені життєво необхідна творча самореалізація. На той момент мені було 24 роки. З тих пір і до сьогоднішнього дня я пишу з перемінним успіхом. Був момент, коли я вирішив послідувати прикладу Чарльза Буковскі, та працювати на низько оплачуваних роботах, щоб якось забезпечити себе, а писати у вільний час та в своє задоволення, але я зрозумів, що такий стиль життя не для мене. В мене в біографії безліч співбесід та пробних днів касиром, вантажником, оператором кол-центра, навіть помічником керівника. Але більше одного-двох днів я витерпіти не зміг. І потім, з часом, я зрозумів, що наслідуючи чужу біографію - свою не напишеш. Мої тексти, як авторська пісня - в них не завжди виступаю я. ©
Як писав Ернест Гемінґвей, свою честь потрібно берегти. Ще він казав, що писати потрібно п’яним...
Коли я опублікував пост у мережі Threads, з фотографією цієї книги і коротким підписом, що вона досить цікава, то отримав один такий з коментарів...

Не женуся за трендами та модою у світі літератури, і обираю в першу чергу духовний сенс і наповнення для прочитання та творення.

Все починалося як щось філософське, але потім я скотився до нагальних питань і життєвих проблем. Але я подумав, най воно буде, бо давно нічого не публікував.
Хотів було видалити свій блог, але потім передумав. Тепер турбує питання мотивації для продовження творчості і письменства. Дякую за ваші відповіді, як небайдужих колег по перу.
Колись я вів блог на іншому ресурсі, і переглядаючи його вміст, наткнувся на цей допис. Це спогади засновані на реальних подіях.

Захотілося трохи поділитися своїми душевними переживанням. Все більше радію простоті.

Цю мініатюру я написав чотири роки тому, коли моє серце прагнуло чогось світлого і нездійсненного.
