Не хочу ховати і ховатись
Салют👋🏻 пишу власний щоденник близько двох років. Там є все: багато депресії, злості, розчарування, але, поруч з тим, становлення мене. Я втілюю свій образ через перечитування, переписування, і завдяки йому. Мені завжди вдавалось легше думати через написання, а не висловлювання. І хочу, щоб хтось ще побачив це і сказав мені, чи я втілю свою мрію і зможу опублікувати колись не одну книгу. А ще я обожнюю створювати історії для дітей з видуманими героями та їх подорожами й пригодами. Пишу, танцюю, граю на барабанах, обожнюю створювати декор і ще мільйон всього.
Хочеться завершити саме тут. Її історію, але не її життя. Кінець не завжди означає відсутність початку чогось іншого. А шлях до прийняття, ніколи не закінчується на одному лише рішенні. See you soon 😉
Продовження історії Олівії. Наступні спроби знайти спасіння в стосунках, голос батька у її голові та початок шляху до самопорятунку.
Продовження історії Олівії. Зустріч із її порятунком або цілковитою згубою. Будь-які співпадіння є випадковими і все написане - це політ уяви автора. Даний текст не закликає до намірів втілити щось із написаного в реальності. Дякую🙏
Ця історія про дівчину, яка все своє життя бореться із травмами минулого й теперішнього. Про дівчину, якою я неймовірно пишаюсь.
