Drukarnia.BLOG

Вигнанцям

Прокидаюсь в своєму відсутньому ліжку,

Умиваюсь водою, яку відключили.

Знов гортаю свою не написану книжку,

На не втілені так позираю картини.

І іду на роботу, з якої звільнився,

Я своїм призабутим і втраченим містом,

І пишу на вітринах трояндами вірші,

І захоплююсь їх неіснуючим змістом.

А коли повертаюсь кудись - не додому,

Там чекає родина, якої немає.

І беру я гітару, давно вже пропащу,

Ненаписану пісню у сутінках граю.

І пишу повідомлення татові й мамі,

Що полинули в небо в обіймах, як пара.

І виходжу я в сад, що утратив навіки.

І в потилицю дивиться дому примара.

(присвячую мамі, а також всім вигнанцям, що їх чомусь звуть переселенцями, чи ВПО)

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Максим Сальва

Максим Сальва

@maxsalva

69Longreads
3.2KViews
22Followers
Support
On Drukarnia since April 16 2023

More from the author

  • Дім

    У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

    Topics of this longread:

    Поезія
  • Лицар

    Кажуть, він не закладав храмів,

    Topics of this longread:

    Поезія
  • Сумнів

    коли не легко,

    Topics of this longread:

    Поезія

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: