Drukarnia.BLOG

V.

Найважче на шляху до розкриття глибоко захованого потенціалу – це вийти з ролі жертви.

Але “вийти” без примусу, тиску та засудження. Жертвами не народжуються, ними стають з різних причин. Варто пам’ятати, що за терміном “жертва” завжди стоїть людина, що втратила силу, волю, віру та надію. Це складний та багаторівневий механізм сприйняття себе та дійсності, на мою думку. Тому засудження в цьому випадку нічим не зарадить, а скоріше лише посилить фрустрацію.

Але при тому, роль жертви є невіддільною частиною ролі агресора. Це завжди палиця на два кінці. Ролі легко перетікають одна в одну. Тому це пояснює, чому жертовні люди можуть дратувати своєю поведінкою, здаватися нам слабкими чи токсичними, але засудження або намагання виховувати таких людей – погана стратегія. Яка гарна? Залежить від контексту. Інколи достатньо обірвати ланцюг емоційної прив’язаності, призупинити спілкування, дистанціюватися, прорефлексувати та зосередитися на власному добробуті. А інколи обставини диктують нам свої правила, де універсальні поради вже не можуть похизуватися своєю ефективністю.


Якийсь час назад мені було занадто відразливо усвідомлювати власну жертовність. Тому я відмовлявся визнавати, що маю тенденцію періодично перекладати відповідальність на інших та надовго провалюватися в безодню розпачу та страждання.

Спустися у безодню завжди легше, ніж потім вилізти звідти.

Мені довелося усвідомити, що в ролі жертви знаходжу для себе вторинні вигоди, поки вдається отримувати від людей певний обсяг уваги та співчуття. А отже, страждання стає звичним. Настільки звичним, що ти дійсно починаєш вірити у власну неспроможність оцінювати реальність, розв'язувати проблеми, рухатись вперед. І шукаєш цієї впевненості деінде. В моєму випадку, дуже часто шукаю схвалення зі сторони. Бажаю, щоб інші показували та розказували мені, за що насправді маю себе любити та поважати. І це стало проблемою. Неможливо відчувати стабільну впевненість у собі, спираючись лише на зовнішні фактори. Бо вони є динамічними та швидкоплинними, тобто, ненадійними.


Взагалі, підняти цю тему мене змотивував персонаж. Попри свою емоційну вразливість, сплутаність та неоднозначність, він демонструє величезну силу особистості.

Подумав про те, що не дозволяю собі проявитись так, як бажаю та відчуваю. І це змушує мене поводитися жертовно, шукаючи підтвердження та схвалення зі сторони, прив’язуючись до більш впевнених та сильних людей, які б оцінювали мене (та й не тільки).

Ніяк не можу сформулювати підсумок довгочиту. Тому залишаю кінцівку відкритою.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Hieromist

Hieromist

@Hieromist

Ескапіст.

23Longreads
641Views
9Followers
On Drukarnia since June 22 2023

More from the author

  • х.

    Дуже погане самопочуття. Дещо неможливо повернути, а багато з чого просто втратило цінність та цікавість. Тож залишився сам на сам з порожнечею, яку нема чим затовкти. В цій порожнечі лише одна велика та суцільна темрява в найгіршому значенні цього вислову.

    Topics of this longread:

    Щоденник
  • 10

    Чесно кажучи, переживав потрапити у подібну ситуацію, хоча легко можна було запобігти цьому. Це як самовтілюване пророцтво, коли ти робиш все можливе, щоб передбачуване не сталося, але лише завдяки цим крокам передбачуване здійснюється.

    Topics of this longread:

    Щоденник
  • Dream

    Іронія в тому, що найгірші сни, які називаю жахіттями, здебільшого про звичайні життєві ситуації.

    Topics of this longread:

    Щоденник

You may also be interested in:

Comments (1)

Вже давно зрозуміл одне - щастя повинно йти з себе, а інші по можливості та наявності, можуть це щастя доповнити. Це те що хотілося написати по темі. Але ще є надія на взаємне прочитання. 👉👈

You may also be interested in: