Drukarnia.BLOG

Тріщини

Тріщини

Тріщини йдуть по шкірі, по склу,

по серцю, що більше не знає тепла.

Світло стискається в тонкі голки,

що падають в прірву пустого дна.

Голос зривається, тоне в пітьмі,

наче ікону в вогонь занесли.

Крила, обпалені сірими днями,

стали важкими, мов кам'яні.

Місто шепоче холодні слова,

які гаснуть у вікнах чужих кімнат.

Зорі, мов рани, болять у небесах,

але хто їх почує через цей маскарад?

Може, світанок і залатає біль,

та не воскресить розбитих надій.

А поки що - ніч і уламки слів,

ховають пекельний мій гнів.

Автор Валентина Харченко

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
ВХ

Валентина Харченко

@zagadka

8Longreads
301Views
On Drukarnia since March 20 2025

More from the author

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: