Drukarnia.BLOG

Стіни

Поки хтось ненависно бере до рук ніж,

Я панічно хапаюсь за мову

Повітря пронизує свист

Я безцільно валяюсь у крові

Дитинно ховаю страхи під ковдру

Прошу прощення в стін, внутрішньо б'ю тривогу

Зовнішньо б'юсь хвилями води об скелю

Обіймаючи океан, ти насильно змушен ставати землею

Поки ноги тремтять, руки боятись не мають права

Букви стають молитвою, проте богу цього замало

Ненависть сумлінно підкидає в повітря

Я гублюсь у тобі так само, як весною проростають землею квіти

Голос в голові продовжує тихо:

« – Бийся частіше об стіну»

Намагаюсь йому пояснити:

« – Мені тепер цього недостатньо, милий»

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
особлива

особлива

@kaerris

звичайна особлива скатертина

36Longreads
1.1KViews
10Followers
On Drukarnia since July 1 2023

More from the author

  • Зростатися

    Чи може рухатись та кінцівка, що завжди була лиш чиїмось продовженням?

    Topics of this longread:

    Вірші
  • Я – пограбований дім

    Раптова сповідь перед дзеркалом о третій ночі (чи то вже ранку), останні крапельки валер'янки та трохи сліз

    Topics of this longread:

    Поезія
  • Під шкірою

    Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно

    Topics of this longread:

    Вірші

You may also be interested in:

Comments (1)

Погане нікуди не дінеться, але хоча б можна побалувати себе тим що подобається.

Принаймні буде не так гірко.

You may also be interested in: