Drukarnia.BLOG

Шматок бісквіту

Як же мене нудить. Намагаюсь налаштувати дихання, аби запхати їжу назад у шлунок, утримати від прориву до стравоходу. Подумки лунає лиш “мене не нудить, мене не нудить”. На перших сходинках зупиняюсь і обережно принюхуюсь чи не змінилась палітра запахів навколо, це має попередити безпечність оточуючого середовища.

Я навіть не впевнена, що сталось. Руки і ноги нагрібають хвилі холоду і млосності. Автоматично масую долоні, прислухаюсь до тіла, як я можу йому зарадити. Сидячи так вже пару хвилин (годин, вічність) намагаюсь встати, але ноги мов цукрова вата, наказують повернутись на лаву. Поки що не помічаю нудоти. Вдивляюсь перед собою, і зір трохи в тумані чіпляється за об’єкти. А чому власне в тумані? Подивилась на лампочку? Наче не схоже. Неозора димка повисла у просторі. Облизую губи, на зубах заскреготіло. От воно, штукатурка повисла. Зараз би подумати про органи дихання, але нудота стає помітною.

Шоста ранку, мені не вдається заснути. Надто шумно, надто світло. Хоч оточуючі перемовляються тихенько, але широке, невмебльоване приміщення перетворює шепіт на гул. Напевно потрібно перекусити, бо шлунок не дасть спати також. О, це і була моя помилка! Як тільки останній шматочок бісквіту було успішно запито чаєм із термосу, приміщення затряслось. Я ж натомість рефлекторно опустила голову до низу. Навіть не впевнена, чи чула вибух. Чим далі, тим більш рвані спогади.

І от, стоячи на нижніх сходинках, бачу як юрба невпевнено розсмоктується нагорі. Передостанній крок, ще один, просочуюсь через двері, погляд праворуч, пожежа. За 20 метрів. 

Друга хвиля адреналіну.

Наскільки мені відомо, ніхто тоді не загинув. В усіх приміщеннях навколо працювали в нічну зміну, а в цьому ні. Дивом не вибухнули каністри з лакофарбовими виробами. Не постраждав жоден із прилеглих будинків, тим же самим дивом. 

Це сталося тижні зо три тому. Як би сильно я не раціоналізувала події чи тверезо оцінювала якість укриття, кожного дня стає все страшніше лягати спати.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Drabyna

Drabyna

@Drabyna

4Longreads
159Views
3Followers
On Drukarnia since July 22 2023

More from the author

  • Як я подивилась Носоріг

    Дивлячись новий фільм, ніколи від нього нічого не очікую. Так простіше перетравити майбутні розчарування. Або ж захоплення буде чистим і принесе заслужену насолоду.

    Topics of this longread:

    Фільми
  • Підвал

    Виклики, які приносить війна в життя людини. Про людську ницісь та доброту, про тривогу, відповідальність і вибори.

    Topics of this longread:

    Війна В Україні

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: