Drukarnia.BLOG

Прошу

Іди, куди чорт заведе у сутінках й у ночі.

Біжи, коли страх лоскоче, починає смикать очі.

Тікай, щоб і думки повертатись не лишало,

Забудь, аби життя знов після бурі тебе, як колись, втішало. 

Рубай, все що тримало — нехай відмирає.

Пали, як ті мости, в лютневу ніч. Вороття немає. 

Я знаю, що паралельно погляди із тим бувають.

Як ехо, так жалібно про себе завивають. 

І буду поруч, як не тілом, так думками. 

В чиїхось спогадах ми назавжди залишились там, пов'язані віками. 

Нехай, втече той спогад, ніби папірець струмками під час злив. 

Однак не спиш, так переживаєш, такий тяжкий на тебе вплив. 

Я знаю, що звуки, люди, усе навколо — полотно;

Зображене усе життя до цього, закарбовано давним-давно. 

Я люблю, я знаю, що ти відчуваєш,

Однак повір, ти водночас так багато і втрачаєш. 

Я обійму тебе, пробач, та не руками.

Обмежені ми, знаємо одне одного лише дзвінками.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Рій

Рій

@andrii_rii

Вірші, наче все на тому.

2Longreads
25Views
1Followers
On Drukarnia since September 5 2024

More from the author

  • Сон

    Вірш, написаний після мого дитячого сну, звідки і назва. Сновидіння надходило до мене протягом декількох років, задовго до подій 2022 року.

    Topics of this longread:

    Перший Пост

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: