Drukarnia.BLOG

Прогулянка

Звісно ж, існують правила, і згідно них не можна лізти до мавок, тим паче коли вони співають, тим паче коли пісні сумні, тим паче без напарника. Але, по-перше, якщо хто в змозі після двох робочих змін витримати мавчине, звісно що неймовірно прекрасне й дуже для всіх нас цінне, але все ж таки виття, хай перший купе мені каву, а по-друге кожен третій громадянин проводе засоби по виманюванню мавок трохи подалі від свого дому по два рази на тиждень, а кожен булочник – по приманюванню їх назад кожного ранку. Ну а що до напарника, так я вже години з три не при виконанні.

А колись я переїхала до цього району саме заради мавкиних пісень.. Які ж люди примхливі.

В руках у мене пакет з хлібом. Я підігріла його в микрохвильовці, щоб він хоч трохи пах. Обійшла мавкину блукаючу поляну, вібралася трохи далі в парк.. Хтось недалеко пробирається серед дерев. Мабуть, мій же сусід, робе те ж, що й я. Відкриваю пакет, рву хліб на частини.. Таки ще пахне, і то для мене, мавки ж чують їжу набагато краще. Трохи мну й закидую подалі. Хоча спів вже стихає, хай краще ночують десь в парку. Й мені тихіше, й колегам менше роботи.

Шось йде все це доволі поступово, хліб таки не особливо свіжий.. Години за півтори мені таки вдається виманити мавок кілометри на три.

І я йду до дому по ледь витоптаній стежці, а мама казали мені не ходити ночами лісом, бо зранку знайдуть труп. Але зранку я таки сподіваюсь поспати. Бо труп я вже знайшла.

Та хай йому грець, клятий тиждень, клятий парк, клята моя вдача. Стараюсь не полапати нічого руками, й взагалі не підходити, сіра людина живою бути не може. Мить думаю, куди телефонувати? Напряму колегам чи на загальну лінію?

Заснути після того, як ви знайшли труп, зазвичай трошки складно, але після роботи, прогулянки на свіжому повітрі і поїдання ледь теплого хлібу, труп вже не робить погоди. Пів години, і я здригаюсь від звуку машини.

- Яро, це ти? Як тебе вгораздило? – блимаю залипшими очима, придивляюсь. Чеслав Ярчук, недавно перевівся до нас з відділу по боротьбі з незаконним оборотом сала.

- Привіт. Та от прогулялась перед сном серед дерев на свою голову.. – Він вже мене не слухає, лише махає рукою в сторону машини. Сідаю погрітись, знову засинаю, таке враження – що секунди на три. Чес хлопає дверима, я знову роздираю очі. Він дивиться на мене й задумливо облизує поцарапані руки. О ці перевертневі звички... Помічаю, що на вулиці стоїть ще дві наші машини. Мабуть, поспала я таки добряче.

-То не людина, Яро. То труп мавки.

Мавки не мають ставати трупами. Вони мають розчинятися в повітрі, вростати в землю й дерева, ставати піснями, світлячками і росою.

Спати мені все таки розхотілося.

__________
Мій телеграм https://t.me/erzhiia

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Ержія Різер

Ержія Різер

@liza.rizer

6Longreads
186Views
13Followers
On Drukarnia since April 15 2023

More from the author

  • Шабля

    Бачив сілует, що сунувся в сторону тропи до річки, а до річки сьогодні не можна — в русалок свято. Пішов за необачним обходисвітом, думав — якщо наздогнати, то можна буде зупинити, а як вже почнеться край лісу — так і хай. Є що робити, окрім як пропадати.

    Topics of this longread:

    Казка
  • норма

    ...дивлюсь на зграю тіток, які струшують з груші біля лікарні карасів. Чи нормально це? Карасі на груші верещать тіткам “ви шо, мєєдікі? та які ви мєєєєдікі”. Впавші карасі розбігаються метрів на тридцять, і тануть.

    Topics of this longread:

    Сюрреалізм

You may also be interested in:

  • Пікнік на пероні

    Ви часто ходите на пікнік? А може хочете затоваришувати із привидом та з'їсти разом паніні? Дівчата знову вирушають у таємну подорож. Куди цього разу приведе їх допитливий ніс?

    Topics of this longread:

    Жахи
  • Як писати (прозу)?

    Пам'ятаю, колись мій колега, який переходив від лірики до прози, у мене запитав: «Софіє, що робити, якщо я пишу вибірково – спочатку кінцівку, потім епізод із середини, потім – початок?» Я відповіла: «Плакати, бо з вірогідністю у 70% якась із сюжетних ліній у тебе не зійдеться».

    Topics of this longread:

    Письменництво

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in:

  • Пікнік на пероні

    Ви часто ходите на пікнік? А може хочете затоваришувати із привидом та з'їсти разом паніні? Дівчата знову вирушають у таємну подорож. Куди цього разу приведе їх допитливий ніс?

    Topics of this longread:

    Жахи
  • Як писати (прозу)?

    Пам'ятаю, колись мій колега, який переходив від лірики до прози, у мене запитав: «Софіє, що робити, якщо я пишу вибірково – спочатку кінцівку, потім епізод із середини, потім – початок?» Я відповіла: «Плакати, бо з вірогідністю у 70% якась із сюжетних ліній у тебе не зійдеться».

    Topics of this longread:

    Письменництво