Drukarnia.BLOG

Вірш «Питання»

Одного разу в мами запитала:

«Чому ті гради, то не лід під час грози?»

Та вона знов мене крізь сльози пригортала,

веліла спати, поки тихо у ночі.

Але нам Катька, з двору по сусідству,

розповіла, що дід їй розповів,

що смерчі, гради, тайфуни й торнадо,

то більш не про погоду та дощі.

Чому усі весь час мені брехали,

що блискавиця двічі не влуча?

Бо ж бачила я власними очима,

як хата та палала й горіла,

разів зо п‘ять, за місяць… чи за тиждень?

Вже не згадаю, бо було то так давно.

Давно я бачила свого сусіда та його друга,

свого батька та дядьків.

Куди поділися чоловіки місцеві,

мені також ніхто не розповів.

Мені здається, спати у підвалі,

то вже не весело й не ніби ми у грі.

Там холодно, волого й незручно,

але матуся тут і я тут мушу жить.

Не хочу грати в хованки постійно,

якісь не дуже бавилки нові.

Хочу до школи чи садочку, до бабусі.

А де бабуся теж не знаю, що робить?

Короче, виросту та стану науковцем

чи тим розумником, що знає все кругом.

Я буду відати де баба і де батько,

і чому град, то вже не про дощі.

28.08.22

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
polyanka

polyanka

@nymphadora

5Longreads
202Views
3Followers
Support
On Drukarnia since April 26 2023

More from the author

You may also be interested in:

Comments (2)

Дуже гарно, до сліз..

You may also be interested in: