Drukarnia.BLOG

Опора

коли спитав би мене — хто я?
сокіл. боривітер. — сказала б
і понеслась думками в такі края,
де душа літає — а тіла нема

ще не було,
де час розтанув, де все ще мовчало 

я б промайнула, вітром крізь шибку
я б промайнула, думкою в спеку
біля вуст, долонь і плечей
біля самого  серця — без зайвих речей
і навіть у думках, не торкаючись тіл,
я в тобі

— як в повітрі звичайнісінький пил

і ти подумаєш: це ти?
і відчуєш — так, це я

коли б спитав ти — яка я стихія?
То
я не скажу ,а  покажу

як цунамі візьму тебе в ритм, наче віденський  вальс
і ти не згадаєш, що шукав— опір, баланс
це ніби порушення альянсу статті п'ятої
якби твоя душа працювала за правилами дипломатії

бо вітер і вода — це моє ім’я
дві сили в мені, і обидві — твоя

коли б спитав — що я для тебе?
я б сказала — скалка,
що живе у тобі

сиджу глибоко, де трохи пече
і ніби хочеш дістати — але не вже…
бо в цій присутності — ніжність і жар
і трохи болить, але це — не тягар

Між нами тотальне прийняття
Й довіра що сильніша каяття

коли б спитав — хто ми?
ми — два кінці одного клубка
дві магічні палички, що зроблені з одного пера
дві тіні на стіні, але світло одне
дві душі, що тримають руками крихке

і навіть коли ми в різних ритмах —
життєвих, циркадних, розбитих і зліплих
я відчуваю той зв’язок між нами
він дихає разом з моїми снами

я тримаюсь за нього,
мені це знайоме
я хочу плутати наш клубок вдома
я хочу вирішувати мільйон дилем
Я люблю тебе
і в нас із цим —
жодних проблем

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Julia Roy

Julia Roy

@Julia_Roy

Така

40Longreads
1.2KViews
20Followers
On Drukarnia since June 9 2023

More from the author

  • Вишиті люди

    Ми ніби нитками прошиті крізь дні,де пам’ять тримає вузли на спині.

    Topics of this longread:

    Вірші
  • Я лечу

    бо справжність — це не світло й не морок суцільний це здатність не відводити очей ні від неба ні від прірви

    Topics of this longread:

    Вірші

You may also be interested in:

  • “ Човен надії ‘

    сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя

    Topics of this longread:

    Верлібр
  • Всі втратять всіх

    «Всі втратять всіх» - цей закон завжди трактувало небо. Це так несправедливо й нестерпно. Так боляче, розриває легені. Від мене нічого не зостанеться зрештою, але це не страшно. Страшно, що я втрачу тебе, себто автоматично лишусь без неба

    Topics of this longread:

    Вірші

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in:

  • “ Човен надії ‘

    сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя

    Topics of this longread:

    Верлібр
  • Всі втратять всіх

    «Всі втратять всіх» - цей закон завжди трактувало небо. Це так несправедливо й нестерпно. Так боляче, розриває легені. Від мене нічого не зостанеться зрештою, але це не страшно. Страшно, що я втрачу тебе, себто автоматично лишусь без неба

    Topics of this longread:

    Вірші