Інституції не вічні, зрештою
У 2017 році Еммануель Макрон вийшов на сцену під куполоподібним амфітеатром Сорбонни в Парижі, щоб закликати до більш "суверенної", автономної Європи. Промова, сповнена абстрактних іменників та політичних ідей, стала свідченням прагнення французького президента зробити Європейський Союз жорсткішим і міцніше стояти на власних ногах. Сім років потому, 25 квітня, пан Макрон повернувся до університету з ще більш серйозним посланням: "Наша Європа смертна, вона може померти".
Наскрізною темою довгої промови пана Макрона була крихкість Європи в темному світі. Він час від часу згадував про європейський проект, вузько визначений як 27 членів Європейського Союзу. За десятиліття його мешканці звикли вважати, що ЄС є незмінною рисою ландшафту; пан Макрон підкреслив, що натомість він є конструкцією, яка може бути зруйнована через відродження націоналізму. Але він також говорив про Європу як про ширший спільний ліберально-демократичний простір "від Лісабона до Одеси", рішуче киваючи на включення до нього понівеченої війною України.
Якщо в минулому пан Макрон часто звучав на оптимістичній ноті, нагадуючи про європейські мрії та світле майбутнє, то цього разу він звучав рішуче урочисто, межуючи з апокаліптичним. Він заявив, що майбутнє європейської цивілізації знаходиться під загрозою, якщо зараз не будуть прийняті рішення, які підготують наступні п'ять-десять років. Європа стикається із загрозами своїй безпеці (Росія), своєму процвітанню (серед іншого, від американського і китайського протекціонізму і промислових субсидій) і своїм гуманістичним цінностям (від поширення ненависті в Інтернеті і зростання націоналізму).
Як завжди, пан Макрон запропонував безліч ідей, щоб протистояти цим загрозам. Серед них були вже знайомі, такі як пропозиція обговорити європейський вимір ядерного стримування Франції. Інші були свіжими, зокрема заклик подвоїти бюджет ЄС, що розлютить його сусідів, зокрема Німеччину, так само як і заклик до "європейських преференцій" в оборонних закупівлях - хоча Олаф Шольц, канцлер Німеччини, опублікував надзвичайно тепле повідомлення про промову в цілому. Пан Макрон також хоче значного збільшення державних витрат, щоб утримати Європу в технологічній гонці, коли йдеться про штучний інтелект, квантові обчислення, космос, біотехнології та інноваційну енергетику.
У практичному сенсі пан Макрон використав цю промову, щоб викласти порядок денний для європейських інституцій, які будуть оновлені на п'ять років після виборів до Європейського парламенту в червні цього року і призначення нового складу Європейської комісії. Недоброзичливці президента засудили промову як кричущу передвиборчу агітацію в той час, коли його центристська політична партія "Відродження" перебуває в скрутному становищі. Вона відстає від ультраправого "Національного об'єднання" Марін Ле Пен приблизно на 13 відсоткових пунктів.
Однак у серйозності слів пана Макрона і глибині його насуплених брів відчувалося, що мова йшла про його спадщину, а також про політичну смерть. Європа лежить в основі його політичного проекту, і так було відтоді, як він вперше балотувався на виборах у 2017 році. Це питання, в якому він - разом з пандемією та російською агресією - може стверджувати, що залишив слід, допомагаючи континенту діяти сміливіше. 46-річний лідер не може балотуватися на третій термін поспіль на наступних президентських виборах у 2027 році. Справжнє занепокоєння викликає питання про те, хто прийде йому на зміну. Пан Макрон сказав, що Європа може померти. Президентство Ле Пен може стати каталізатором.
Першоджерело: The Economist ““Our Europe can die”: Macron’s dire message to the continent”
