Розпахнулись двері дому,
Засяяв світлом змін,
То діти повернулись знову,
Залунав сміхом він.
Оглядає з голови до долу,
Радістю очі блищать,
Мами щастя нема кордону:
“Та скоріш би вас обійнять.”
За столом сімейним-дружнім,
Говорили ми про все:
Про доленосні рішення мужні,
Та просте повсягденне живе.
З іронією подвиги звучали,
І юність тішилась в устах,
Тут роки щасливо минали,
Тут кроки минулого в думках.
Жаль, "дитинство" залишають...
Пролетіло все як мить,
І в стінах ехом уже лунають,
Години, що вони були тут.
Сказала мама в той же час:
"Це завжди ваш рідний вулій,
Важко буде — чекаю я на вас,
Добре — повертайтеся самі.”
Так у хвіртки проводжая,
Кричала в слід: "Люблю я вас!"
Хусткою сльози витирая,
З надією чекала знов на нас.
На зв’язку була Надія, яка поряд ♥ Мамуля, з днем народження!
© 2026 Надія Скалянчук. Усі права захищено."
