Цікавезна стаття!
“Як бездушні “фабрики літератури” стали брудною таємницею видавничої індустрії?”
Мій короткий переказ.
Через дикий попит на популярні жанри (зокрема романтичне фентезі та книжки для підлітків) традиційні видавництва не встигають випускати книги /а куди вони не встигають? Бояться недоотримати прибуток?/. Щоб задовольнити ринок, вони дедалі частіше звертаються до книжкових пакувальників (book packagers) — компаній, які конвеєрним методом створюють книги за заздалегідь прорахованими формулами.
Як працює book packaging? Пакувальні компанії вигадують детальний сюжет, концепцію та персонажів, спираючись на тренди з TikTok(!!!). Наприклад, в оголошенні шукають авторів не з власними ідеями, а для написання готового сюжету: «Принцеса, застрягла у чарівному потязі, шукає вбивцю разом із привабливим охоронцем». Тобто наймають фрілансерів, які просто нарощують м'ясо на готовий скелет.
Зачатки конвеєра були й раніше, але зараз ця модель захоплює всю літературу. Це перетворює літературу з індивідуального мистецтва на китайський мотлох. Замість оригінальної думки пропонується дешевий шаблонний продукт — й головне! — під запити алгоритмів соцмереж.
Це мені вже більше нагадує часи срср, де мистецтво було підпорядковано соцзамовленню, наказу комуністичної держави. Радянське замовлення не обов*язково виглядало «напишіть роман про трактористів». Замість цього були тематичні плани видавництв. Або, наприклад, видавництво «Московский рабочий» започатковувало серію робітничих романів. Автору ніхто офіційно не говорив: «Напиши роман про робітничий клас». Але він знав, що за авторський аркуш такої серії заплатять більше. Й розумів, якщо напише цю книгу, вона буде видана.
Окремі цитати із статті:
«Засновниця Storymix Жасмін Річардс віддає перевагу органічному підходу до пакування, розробляючи ідеї для підліткової та дитячої художньої літератури зі своїми авторами, а потім звертаючись до видавців, а не отримуючи замовлення. Її мета – «поставити кольорових дітей та підлітків у центр подій».
«Коли моєму синові було близько п'яти років, ми були в книгарні, і я не могла знайти жодної книги на полиці з персонажем, схожим на нього. Як редактор і автор, я подумала: як найкраще змінити вигляд цієї полиці якомога швидше? Як автор, я можу писати одну книгу на рік, але якщо я заведу власну компанію з упаковки книг, я міг би розмістити на цій полиці кілька книг». /навіщо? Щоб не встигнути читати?/
«Романтичні романи нескінченно повторюють тропи – кохання крізь класові (або видові) розбіжності, любовні трикутники, вороги, що стають коханцями – і цифри продажів свідчать про те, що чим шаблонніша книга, тим більше вона подобається читачам романтики.
Видавці можуть бачити, які тропи в тренді на BookTok – #morallygreymen та #daggertothethroat – популярні хештеги для читачів-романтиків – за повідомленнями, вони відповідно формують книги».
«У Китаї феноменальна популярність wuxianwen, різновиду серійної художньої літератури, що публікується безпосередньо на смартфонах і планшетах, підтримується завдяки еквіваленту пакувальників: редактори складають сюжетні арки та передають різні частини історії різним авторам, кожен з яких має створювати 10 000 слів щодня».
