Drukarnia.BLOG

Читати написане та писати про прочитане.

Друга в цьому році відпустка, та осіння тепліша за червневу. Тому і думки, і дії тепліші. Можна пройтися вуличками в будень і потішити себе, що не на роботу. Згадати, що існують не лише дитячі бібліотеки. Завітати неначе до музею. Бо воно щось таке забуте.

Обшарпані корінці видані минулого століття, ще до початку 90х, а напроти старенький стелаж з авторами “Коронації слова”, поряд ще один - письменники, що з’явились недавно. Трошки окремо, в стороні полички творів “Про сучасну війну”. Осторонь стіл присвячений Довженку. Все в антуражі зелених квітів, старих крісел, запаху книг, а на вході дівчата плетуть сітки - така реальність.

Тепер отримати формуляр простіше, ніж зареєструватись на якомусь сайті і грошей не просять. Лишень приходьте, читайте. Навіть читальна зала є. Там тихо-тихо. Навіть на одинці намагаєшся думати пошепки. Щоб не сполохати поснулі Атласи, довідники, збірки і хрестоматії.

Зі мною з полиць пішли троє, всі складені з історій. Якась маячіла на теренах інтернету про неї писали “Історії до кави”, друга сподобалась назвою, обіцяючи щось цікаве “Історії про троянди, дощ і сіль”, третя збірка зручного формату від Любко Дереш.

Тепла осінь налаштовує читати чужі історії та ділитись своїми.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
E

Ed

@Ed_solaris

6Longreads
93Views
On Drukarnia since August 22 2024

More from the author

  • Нарешті про перших та не останніх.

    Так буває, що те чого чекаєш, бажаєш не дає тобі тих відчуттів, емоцій на які очікуєш. Так і з книжкою про наче “теплі історії до кави”.

    Topics of this longread:

    Книги
  • Гра слів. Гра в слова. Не “ерудит”.

    Торкаюсь очами букв, пальцями аркушів, жовтих, затертих, шорохуватих аркушів. Біла обкладинка сіріє незліченними слідами користування. На ній червоним в міру, вказана та частина тіла, що впаде в ступор, працюватиме до кольок, а потім болітиме з похмілля - Голова.

    Topics of this longread:

    Книги
  • Історії осіннього настрою.

    Вже було раніше: “Зі мною з полиць пішли троє..” Отже про першу якось потім, друга прониклива. Наче проста, але в’їдається, огортає. “Історії про троянди, дощ і сіль”. Не знаю що закладалось в написанні, але мене сповнює світла туга.

    Topics of this longread:

    Роздуми

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: