Drukarnia.BLOG

28.10

ти береш мою руку в свою велику теплу долоню

твій голос тремтить поки ти намагаєшся словами висловити несловесне

я уважно дивлюсь в твоє обличчя знаючи

що кину байдуже «все нормально» у відповідь

що б ти не сказав

одного дня ти обіймаєш мене і гладиш моє волосся

ти привіз шоколаду і зробив мені чаю

іншого владно кладеш руку мені на шию поки цілуєш

і тримаєш мої руки за спиною дивлячись на нас в дзеркало

ти ховаєш свої почуття якомога глибше

чи то пак їх ховає маленький хлопчик в тобі

якого вчили бути мужнім

з нас двох, боюсь, я виявилась набагато сильнішою

можливо не варто було це перетворювати в змагання

я однаково лишилась в програші

з випаленими нервовими клітинами і

не більше не менше

в друзки потрощеним серцем

я жертовно давала тобі сотні шансів знаючи

що я завжди буду невідворотно дорослішою

з усіма з кожним-першим перехожим я готова на це

але як хотілося бути беззахисною з тобою

у мене направду не лишилось нічого за спиною

усі досягнення стосунки нескінченні амбіції

усе моє до нудоти буденне життя і речі в які я вкладаю way to much

не варті секунди погляду в твої по-неземному глибокі очі

ніщо не варте клятого папірця з виведеними тобою літерами

я напам‘ять вивчила твій почерк і ту дурну формулу

середнє

сука

гармонійне

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
роза

роза

@mroza

6Longreads
260Views
1Followers
On Drukarnia since May 26 2023

More from the author

  • імена

    твоє ім’я гарячково обпікає губи

    Topics of this longread:

    Думки
  • ранки

    кожного ранку я розбиваю двійко яєць об лезо ножа, кидаю їх на гарячу сковорідку і акуратно складаю шкаралупу так, як робив це ти того дощового ранку.

    Topics of this longread:

    Спогади
  • я і ти

    я невтомно воджу чоловіків в своє ліжко

    Topics of this longread:

    Роздуми

You may also be interested in:

  • Моє море

    Я вірю, що повернусь, що знову відчую під ногами колючі потріскані мушлі, зірву з дерева рум’яний персик, знову вдихну цей незабутній гіркуватий та гарячий аромат степу і знову привітаюся із морем, моїм морем… Але сьогодні мені залишаються лише фото у телефоні і спогади...

    Topics of this longread:

    Спогади

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in:

  • Моє море

    Я вірю, що повернусь, що знову відчую під ногами колючі потріскані мушлі, зірву з дерева рум’яний персик, знову вдихну цей незабутній гіркуватий та гарячий аромат степу і знову привітаюся із морем, моїм морем… Але сьогодні мені залишаються лише фото у телефоні і спогади...

    Topics of this longread:

    Спогади