Drukarnia.BLOG

Коротке оповідання без назви

Ніч. Темна. Автостанція. Останній автобус. Тільки одинока лампочка спробувала розривати в'язку темноту.

— Ти як?

— Я не знаю, не найкраще...

— Вже буде краще, ти вже в дома.

— Я... Я... — розплакалась.

— Тихо, давай вже в дома поговорим.

— Д.. Д.. Добре...

Теплий суп. Рідний дім. Емоції трохи заспокоїлись. Пізно.

— Лягай, тобі треба відпочити.

— ... — міцно обняла.

— Можеш не розповідати зараз.

Руки на грудях чують як її серце колотиться.

— Я нікуди не піду, я буду з тобою.

Тихий плач.  Ще міцніші обійми. Сон.

Articles about local business and interesting people:

Share your ideas in a new publication.
We are waiting for your longread!
Майхл Шварцвальд

Майхл Шварцвальд

@Hero228r

Шум у радіоетері

8Longreads
230Views
3Followers
On Drukarnia since June 18 2024

More from the author

  • Навколо світу

    Коротка історія про простір та час, про місця без назв, але які ти впізнаєш за будь що, про героїв без імен, що блукають у житті, про щось незбагненне та збагненне, але яке завжди тікає від розуміння

    Topics of this longread:

    Оповідання
  • Останній потяг додому

    «Останній» потяг додому відправлявся з одної з цих станцій, що вже виходили на велику залізницю, але все ще залишались в «малому» колі стацій. Міста переферії, міста на рубежі залізниць. Кінці та початки історій, що сталися тут.

    Topics of this longread:

    Українська Література

You may also be interested in:

Comments (0)

Support the author first.
Write a comment!

You may also be interested in: