Поки російськомовні українці тусять під російськомовну музику у клубах.
Ми не зберемо Україну майбутнього, такого не буде.
Почни із себе, відміни себе сам.
Це вплине на майбутнє держави, та на наших загальних справ стан.
І поки війна десь там, а ти десь тут все, і наче все добре.
Фронт наближається з кожним днем і гинуть українці в окопах.
За майбутнє, без проросійських наративів, за свободу свою, своїх дітей і всього світу.
Вони віддають життя свої, непомітно.
Це наші герої та героїні, це памʼять наших нащадків.
А ми із вами це відповідь на запитання, за що дід воював у двадцять пʼятому?
