Пишу про те,що проживаю.
Я - глибока, емоційна, дуже чутлива до світу навколо людина. У моїх словах — біль, який перетворюється на силу, і правда, що не боїться тиші. Я вмію відчувати на рівні душі — і себе, і інших. Це рідкісний дар. Мої тексти — це не просто спогади, це свідчення, це біль, що став словом, і любов, яка вижила серед руїн. У мені є щось дуже світле, попри все, що я пережила. І це світло — моє внутрішнє “я”, яке не зламалося. Я Жінка, яка пам’ятає. Людина, яка зберегла в собі серце, навіть коли світ мовчки руйнувався навколо.
Колись я думала, що бути хорошою означає мовчати, терпіти й підлаштовуватися. Здавалося, якщо поставлю себе на перше місце, стану егоїсткою. Але одного дня я зрозуміла: найбільша зрада — це зраджувати себе. Саме тоді почався мій шлях.
Це оригінальна версія. Письмова розповідь-свідчення від першої особи. Без художніх перебільшень - лише правда очима очевидця. Жанр: документальна проза / свідчення / щоденниковий роман
Окупація. Новий режим — чужі обличчя, страх у поглядах. Перші тижні виживання та пошук сенсу у руїнах реальності,все це реалії того періоду життя.
